Робота · Швейцарія · Fribourg Cantonal Court (Freiburger Kantonsgericht)
Forester Convicted After Tree-Fall Accident – Forestry Sector Alarmed
A Swiss forester has been convicted of negligent grievous bodily harm after a tree fell on a hiker in 2020, leaving her paraplegic – and the ruling is sending shockwaves through the forestry profession over what it means for the future of public forest access.
In 2020, a woman out walking in a forested area of the Veveyse district in the canton of Fribourg was struck by a falling tree. The accident left her permanently paraplegic. A lower court initially acquitted the forester responsible for that stretch of woodland, but the injured woman challenged that outcome. The Fribourg Cantonal Court reversed the decision, convicting the forester of negligent grievous bodily harm and sentencing him to a suspended fine of 20 daily penalty units. The court's reasoning struck at the heart of the forestry profession: along a heavily used nature trail, the court held, the forester should have inspected every individual tree or closed the path entirely. That standard has alarmed forestry professionals across Switzerland. Quentin Meyer, head of the La Saubrette forestry cooperative in the canton of Vaud, argues that no forest can ever be made completely safe, and that visitors must accept some personal responsibility when entering a natural environment. Meyer warns that if this ruling sets a precedent, the only realistic response may be to close vast numbers of hiking paths – an outcome he considers both impractical and contrary to Switzerland's tradition of open forest access. He also points to two compounding pressures: trees dying at accelerating rates due to climate change, and a surge in visitor numbers since the COVID-19 pandemic. Discussions are now underway in Vaud to establish clearer risk-management guidelines for forest operators.
Ключові факти
- In 2020, a tree fell on a hiker in the Veveyse district of Fribourg canton, leaving her paraplegic.
- A lower court initially acquitted the forester responsible for that section of forest.
- The injured woman appealed the acquittal.
- The Fribourg Cantonal Court convicted the forester of negligent grievous bodily harm.
- The sentence is a suspended fine of 20 daily penalty units.
- The court held that the forester should have inspected every tree along the heavily used nature trail or closed the path.
- Forestry professionals fear the ruling creates an unrealistic duty of inspection that could force widespread trail closures.
- Climate change is accelerating tree die-off, increasing the hazard foresters face.
- Forest visitor numbers have risen sharply since the COVID-19 pandemic.
- The canton of Vaud is in discussions to develop clearer forest risk-management guidelines.
The Forest in the Dock
The forester does not sit in the dock like a criminal. He sits there like someone who has spent his entire life counting trees and is now suddenly being counted himself.
In front of him lie files. Behind him lies forest.
The courtroom of the Freiburg cantonal court appears austere. Light wood, bare tables, computer screens. Yet through the open windows shines a summer that looks suspiciously peaceful. One could almost forget why one is sitting here. It is not about a murder, not about a robbery, not about intrigue. It is about a tree.
A single tree.
It had been silent for decades. It had provided shade, shed leaves, carried birds. Then one day it fell over and buried a woman's previous life under its weight.
Since then she has been in a wheelchair.
The tree is silent.
The judges must speak for it.
The injured party gazes calmly ahead. Those who do not know her notice first only the wheelchair. Only later does it become clear that this wheelchair is not the actual verdict—but rather its prehistory.
She had gone for a walk.
Not on a forbidden path. Not during a storm. Not in a night full of thunder.
A summer day.
An educational trail.
A picnic area.
Then the forest crashed down.
Such accidents are usually told with a single sentence: A tree fell.
But between "stood" and "fell" sometimes lie decades—and now several thousand pages of court documents.
The presiding judge speaks matter-of-factly.
"Was the tree recognizably dangerous?"
A simple question.
The forester barely lifts his head.
"A forest does not consist of individual trees."
The sentence hangs in the air.
An expert answers.
"In a place with particularly many visitors, every single tree must be assessed."
Every.
That small word sounds heavier than the trunk of a beech.
The defense paints a picture of a forest that can never be fully controlled.
One cannot manage a forest like a parking lot.
One cannot inspect millions of trees daily.
Nature remains nature.
It ages.
It dies.
It falls.
The prosecution responds equally calmly.
"This was not about just any forest."
It shows aerial photographs.
The picnic area.
The educational trail.
The bench.
Precisely there people linger.
Right there, special care must be taken.
The discussion changes.
Suddenly it is no longer the tree on trial.
Not even the forester.
On trial is the question of how safe nature must be at all.
The forester looks tired.
He knows nothing of headlines.
He knows beetles.
Drought.
Fungal infestation.
Storms.
For years more and more trees have been dying.
Climate change is accelerating what once took decades.
At the same time, more and more people are coming.
Since Corona they seek recreation in the forest.
The forester does not describe his daily work like a civil servant.
He describes it like a man working against time.
"You cannot look at every tree."
The sentence does not sound like an excuse.
More like a surrender.
The judges retire.
One waits.
Nobody speaks.
Only paper rustles.
When the verdict is pronounced, the room hardly changes visibly.
Guilty.
Negligent grievous bodily harm.
Twenty daily rates suspended.
No prison.
And yet no victor leaves the courtroom.
The woman remains paralyzed from the waist down.
The forester remains a forester.
Only his profession has become a different one.
Outside, the trees rustle.
They know nothing of statutes.
They know neither negligence nor duty to ensure public safety.
They grow.
They age.
They die.
And sometimes they fall.
But since this verdict, it is no longer just a tree that falls.
With it falls a decades-long certainty.
That the forest is a place where nature may write its own laws.
Now courts write alongside it.
Whether the final chapter has already been written will not be decided in this courtroom.
That will be determined by the Federal Court.
Until then the forest remains the same.
Only the view of it has changed.
Поглиблений аналіз
9 липня 2020 року дві жінки відпочивали за столом для пікніка на офіційній природній стежці в лісі муніципалітету Ле Флон (округ Веве, кантон Фрібур, Швейцарія), коли мертве буків дерево впало на одну з них, спричинивши повну параплегію (повний паралич нижньої частини тіла). Потерпіла подала кримінальну скаргу у вересні 2020 року проти невідомих осіб. Розслідування було сфокусовано на відповідальному лісничому та іноді на муніципальному чиновнику. На першій інстанції лісничого виправдали. Потерпіла подала апеляцію. У липні 2026 року Кантональний суд Фрібуру скасував виправдання та засудив лісничого за необережну тяжку тілесну шкоду. Суд установив, що дерево було мертвим і гнилим і було б розпізнаваним як небезпечне при ретельному огляді, враховуючи його розташування прямо над зоною для пікніка на офіційній громадській стежці, де відвідувачів особливо запрошували залишатися. Суд дійшов висновку, що район мав бути огороджений, закритий або дерево мало бути повалено. Покарання складало 20 денних штрафів по 180 швейцарських франків кожен, умовно на період спробування два роки — без позбавлення волі. Лісничий не приймає вирок і має намір подати апеляцію до Федерального суду Швейцарії, підтриманий кантоном Фрібур, державний радник якого Дідьє Кастелла публічно заявив, що покладання на охоронців неможливого обов'язку з огляду є неправомірним, враховуючи понад мільйон дерев у типовому окрузі. Справа порушує фундаментальне правове питання про обсяг обов'язків щодо безпеки громадськості в лісах: чи має держава робити офіційні лісні стежки та зони відпочинку практично вільними від ризику, чи відвідувачі самі беруть на себе певну ступінь природного ризику? ЗМІ іноді узагальнювали вирок як вимогу огляду кожного дерева вздовж кожної турпрацівничої стежки, але обґрунтування суду видається більш вузько зосередженим на особливо чутливій зоні навколо зони для пікніка. Результат у Федеральному суді може встановити обов'язковий прецедент, який вплине на обов'язки з огляду, відповідальність лісничих, закриття стежок та витрати для муніципалітетів і лісогосподарських операцій по всій Швейцарії — і має значення для політики доступу до лісів у багатьох інших країнах.
Хронологія
Послідовність подій у цій справі — від того, що сталося, до остаточного рішення суду — у тому порядку, в якому їх виклав сам суд.
9 липня 2020
Інцидент
Дві жінки роблять перерву за столом для пікніка на офіційній природній стежці в лісі Ле Флон. Мертве буків дерево падає на одну з них, спричиняючи повну параплегію.
Вересень 2020
Розслідування
Потерпіла подає кримінальну скаргу проти невідомих осіб. Розслідування сфокусоване на відповідальному лісничому та іноді на муніципальному чиновнику.
Дата невідома
Судовий розгляд (перша інстанція)
Лісничого виправдовують на першій інстанції.
Дата невідома
Апеляція
Потерпіла подає апеляцію проти виправдання.
Липень 2026
Вирок (Кантональний суд)
Кантональний суд Фрібуру скасовує виправдання та засуджує лісничого за необережну тяжку тілесну шкоду. Покарання: 20 денних штрафів по 180 швейцарських франків, повністю умовно з періодом спробування два роки.
Очікується — дата невідома
Апеляція (Федеральний суд)
Лісничий відмовляється прийняти вирок і планує подати справу до Федерального суду Швейцарії. Кантон Фрібур підтримує цю подальшу апеляцію. Державний радник Дідьє Кастелла публічно виступає проти покладання на охоронців неможливого обов'язку з огляду.
Сила доказів
Наскільки вагомим був кожен доказ в обґрунтуванні суду — довша й темніша смуга означає, що суд більшою мірою спирався на нього під час ухвалення рішення. Це відображає власне обґрунтування суду, а не незалежну оцінку справи.
Дерево було мертвим і гнилим над визначеною для публіки зоною для пікніка на офіційній природній стежці
95/100Небезпечний стан був оцінюваним як розпізнаваний при ретельному огляді
80/100Жодні заходи безпеки (огородження, закриття, повалення) не були впроваджені лісничим для цієї зони
75/100Серйозність травми (повна параплегія) підтверджує серйозність тілесної шкоди
60/100Причетні особи
Особи, згадані в рішенні суду, та роль, яку відіграв кожен з них — наприклад, обвинувачений, свідок або експерт.
Невідомо
Обвинувачений / Засуджена сторона · Лісничий, відповідальний за лісову область Ле Флон, округ Веве, кантон Фрібур
Невідомо
Потерпіла / Цивільна позивачка / Апелянтка · Член громадськості, який користується офіційною природною стежкою
Невідомо
Свідок / Супутник · Друга жінка, присутня в зоні для пікніка під час інциденту
Невідомо
Особа інтересу під час розслідування · Муніципальний чиновник
Дідьє Кастелла
Політичний прихильник подальшої апеляції · Державний радник кантону Фрібур
Чому суд ухвалив таке рішення
Причини, наведені самим судом для обґрунтування рішення, у тому порядку, в якому вони викладені — це не рейтинг за юридичною значущістю, а просто порядок викладу.
- Мертве і гниле дерево розташовувалось прямо над призначеною для публіки зоною для пікніка, створюючи підвищений обов'язок обережності для цієї конкретної зони
- Суд установив, що дерево було видимо мертвим і гнилим та його небезпечний стан був би ідентифікований як небезпечний при ретельному огляді
- Відповідальний лісничий не забезпечив охорону, не закрив доступ або не повалив мертве і гниле дерево, незважаючи на його небезпечний стан у зоні з високою відвідуваністю
- Суд установив, що площа навколо зони для пікніка становила особливо чутливу зону, яка вимагала активних заходів безпеки, на відміну від загального обов'язку проглядати кожне дерево в лісі
- Місцерозташування розташовувалось безпосередньо біля офіційної природної стежки, що далі підвищувало передбачуваність присутності публіки та пов'язаний обов'язок обережності
Часті запитання
Що сталось у цій справі?
9 липня 2020 року жінка сиділа за столом для пікніка на офіційній природній стежці в лісі Ле Флон, кантон Фрібур, Швейцарія, коли мертве буків дерево впало та вразило її. Вона постраждала від повної параплегії внаслідок цього. Пізніше вона подала кримінальну скаргу, і після скасування виправдання на першій інстанції апеляційним судом відповідальний лісничий був засуджений за необережну тяжку тілесну шкоду у липні 2026 року.
Хто був засуджений і за яке правопорушення?
Відповідальний лісничий був засуджений Кантональним судом Фрібуру у липні 2026 року за необережну тяжку тілесну шкоду.
Яке покарання наклав суд?
Суд засудив лісничого до 20 денних штрафів по 180 швейцарських франків кожен, повністю умовно з періодом спробування два роки. Це означає, що позбавлення волі не виконується.
Що таке денний штраф у швейцарському кримінальному праві?
Денний штраф — це одиниця грошевого покарання, використовувана в швейцарському кримінальному праві. Кількість одиниць відображає серйозність правопорушення, а розмір за одиницю калібрується відповідно до матеріальних можливостей правопорушника. У цьому випадку було наложено 20 денних штрафів по 180 швейцарських франків кожен, усього 3600 франків, але вирок був умовним.
Що означає, що вирок був умовним?
Умовний вирок означає, що охоронець не повинен сплачувати штрафи, якщо дотримуватиметься умов — у цьому випадку період спробування два роки — і не скоїть подальших правопорушень. Якщо умови будуть порушені, умовний вирок може бути приведено у виконання.
Чому лісничого вважали відповідальним?
Згідно з висновками суду, буків дерево було мертвим і гнилим і було б розпізнаваним як небезпечне при ретельному огляді. Дерево розташовувалось прямо над зоною для пікніка на офіційній громадській стежці, де відвідувачів особливо запрошували залишатися. Суд дійшов висновку, що район мав бути огороджений, закритий або дерево мало бути повалено.
Який був результат на першій інстанції?
На першій інстанції лісничого виправдали. Потерпіла подала апеляцію на те виправдання, і Кантональний суд Фрібуру його скасував, що призвело до засудження.
Яке правове поняття було в центрі цієї справи?
Центральною правовою концепцією є Verkehrssicherungspflicht — обов'язок забезпечити безпеку громадськості в районах, відкритих для публіки. Справа порушує питання про те, наскільки далеко цей обов'язок поширюється в лісових районах, особливо на визначених місцях відпочинку на офіційних стежках.
Чи означає вирок, що кожне дерево вздовж кожної турпрацівничої стежки повинно бути оглянене?
Ні, згідно з власним обґрунтуванням суду. ЗМІ іноді узагальнювали вирок таким чином, але аналіз суду видається більш вузько зосередженим на зоні безпосередньо навколо зони для пікніка — місці, де публіку особливо запрошували зупинитися та відпочити.
Чому юридично важливо, що місце було зоною для пікніка?
Обґрунтування суду свідчить про те, що місце, де публіку особливо запрошують залишатися, створює підвищений обов'язок обережності порівняно з звичайною стежкою. Відвідувачі за столом для пікніка стаціонарні та більш вразливі до опадаючих з верху небезпек, і запрошення залишатися там передбачає певний рівень гарантії безпеки керівною органом.
Чи є справа остаточною?
Ні. Лісничий вказав на намір подати апеляцію до Федерального суду Швейцарії, і кантон Фрібур публічно заявив про підтримку цієї апеляції. Справа, таким чином, не є остаточною на основі наданої інформації.
Чому кантон Фрібур підтримує апеляцію охоронця?
Державний радник кантону Дідьє Кастелла публічно заявив, що покладання на охоронців обов'язку з огляду понад мільйона дерев у типовому окрузі є неправомірним та непрактичним. Кантон видається сприймати обов'язок, накладений засудженням, як диспропорційний.
Який прецедент може встановити Федеральний суд?
Вирок Федерального суду може встановити обов'язкові національні стандарти щодо обов'язків з огляду для лісничих, обсягу Verkehrssicherungspflicht на громадських стежках, відповідальності муніципалітетів та кантонів, а також того, чи відвідувачі природних районів беруть на себе певну ступінь внутрішнього ризику. Це також може вплинути на політику закриття стежок та витрати лісогосподарського керування по всій Швейцарії.
Чи може ця справа мати наслідки за межами Швейцарії?
Справа відзначається як такою, що має значення для політики доступу до лісів у багатьох інших країнах, враховуючи те, що напруга між обов'язками щодо безпеки громадськості та природним характером лісів є поширеною проблемою в юрисдикціях, які керують громадськими лісовими стежками.
Яку травму отримала потерпіла?
Потерпіла постраждала від повної параплегії — повного пошкодження спинного мозку, що призвело до паралічу нижньої частини тіла — коли мертве буків дерево впало та вразило її.
Як починалися кримінальні провадження?
Потерпіла подала кримінальну скаргу у вересні 2020 року проти невідомих осіб. Розслідування згодом було сфокусоване на лісничому та іноді на муніципальному чиновнику.
Чи був у кінцевому підсумку звинувачений або засуджений якийсь муніципальний чиновник?
Резюме вказує на те, що муніципальний чиновник іноді був у центрі розслідування, але описане засудження стосується виключно лісничого. Засудження муніципального чиновника не згадується в резюме вироку.
Яке дерево спричинило травму і чому це важливо?
Дерево було мертвим буком. Суд установив, що воно було гнилим і його небезпечний стан був би розпізнаваним при ретельному огляді. Вид дерева важливий, оскільки мертві буки вирізняються швидкою втратою конструктивної цілісності, що впливає на передбачуваність небезпеки.
Який ширший політичний дебат спровокувала ця справа?
Справа порушує фундаментальне питання про те, чи має держава робити офіційні лісні стежки та зони відпочинку практично вільними від ризику, чи відвідувачі природних середовищ приймають певну ступінь внутрішнього природного ризику. Результат вплине на те, як швейцарські органи влади балансують громадський доступ до лісів проти обов'язків щодо безпеки та практичних та фінансових витрат на дотримання вимог.
Де саме стався інцидент?
Інцидент стався на офіційній природній стежці в лісовій площі муніципалітету Ле Флон, в окрузі Веве, кантон Фрібур, Швейцарія.
Які практичні кроки суд видається очікував від охоронця?
На основі висновків суду, очікувані заходи включали огородження району, його закриття для публіки або повалення мертвого і гнилого дерева — особливо враховуючи його положення прямо над зоною для пікніка на офіційній стежці, де публіку запрошували залишатися.
Чи охоронець може зіткнутись з цивільною відповідальністю крім кримінального засудження?
Резюме вироку стосується виключно кримінальних проваджень. Те, чи були або будуть розпочаті цивільні провадження щодо відшкодування збитків, невідомо з наданого резюме вироку.
Чому це важливо
The ruling raises the standard of care expected of foresters to a level that critics argue is unachievable in practice, potentially setting a precedent that could force the closure of public hiking paths across Switzerland. It brings into sharp focus the tension between the right to open forest access and the legal liability that comes when accidents occur in uncontrollable natural environments. The case is prompting Switzerland's forestry sector to push for clearer statutory guidelines on what constitutes adequate risk management.
Джерела
Share of negligent offences in Switzerland
Where do most accidents happen in Switzerland?
After the Verdict – Reflections
People always ask how a verdict could have been prevented. The same question is asked of a roof after it has collapsed, of a ship after it has sunk, or of a person after their heart has stopped beating. Rarely does anyone ask it beforehand.
The forester might have been able to examine every tree. He might have tapped every trunk with a small hammer, scrutinized every crown through binoculars, had every rotten branch felled. Then perhaps this tree would not have fallen.
But perhaps another one would have.
Because the forest is not a clockwork mechanism. It is older than all statutes and will outlive them.
One asks how the forester could have reduced his punishment.
Perhaps he should have wept.
Courts do not love tears, but they do not distrust them either. A man who says: "I did everything correctly" sometimes insults the victim's pain, even though he speaks the truth. But a man who says: "I will never forget this woman" does not speak about guilt, but about humanity. And sometimes humanity weighs more in court than logic.
One questions his lawyer.
The lawyer defended the forester.
Perhaps he should have defended the human being.
He spoke of forest management, of professional guidelines, of natural hazards, of dead beeches and duty to ensure public safety. Everything was right. Everything was reasonable.
Only one thing was missing.
The woman.
In court, one must never forget that at the beginning of every file stands a human being. Judges rule according to laws. But they listen to stories first.
Perhaps the defense should have said:
"My client meant this woman no harm. He will carry the day of her misfortune with him for the rest of his life. He does not ask the court for pity. He only asks not to be held almighty. He became a forester because he loves trees. Not because he rules over them."
Perhaps this sentence would have changed nothing.
Perhaps everything.
And finally one asks about the judge.
Was he strict?
Was he unjust?
Was he driven by the spirit of the times?
No.
He was a judge.
Judges rarely judge only about the person before them. They always judge also for those who come tomorrow.
Fifty years ago, perhaps the tree would have been guilty.
Today one looks for the responsible party.
Tomorrow perhaps one will ask the legislator.
Thus guilt wanders through time like a lonely wanderer through the forest.
And the forester?
He will walk among the beeches again.
But from now on, every dead branch he hears crack above him will no longer sound merely of wood.
It will sound like a verdict.